Екскурсія до бібліотеки.

 

"Бережи, мій Боже, Україну!"

"Ріки незмінно течуть додому ".

 

" Ріки незмінно течуть додому".

З нагоди проведення Всеукраїнської інформаційно- просвітницької акції "Національний тиждень читання. Тиждень поезії". Білоославська сільська бібліотека долучилась до даної акції, яка проходить з 16 по 24 березня.

“РІКИ НЕЗМІННО ТЕЧУТЬ ДОДОМУ”.

Поняття “дім” для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім – це світло, котре гріє, навіть, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини, частиною рідного краю. Дім – це Україна.

На літературно- поетичну годину до Білоославської сільської бібліотеки завітали; спеціаліст відділу освіти, культури, молоді та спорту С. М. Лейбюк, завідувач музею М. Підгірянки В.Ю Левицький, всі бібліотекарі сільських бібліотек Делятинської громади , учні 5- 7 класів та ін.

За основу нашої поетичної зустрічі ми взяли творчість М. Підгірянки, адже за кілька днів ми будемо відзначати 143-тю річницю, з дня народження нашої славної землячки. Якраз у творчості М. Підгірянки змальовано і відображено любов до рідного дому , любов до краю і природи, і велика любов до України. Марійка була вивезена до нижньоавстрійського міста Гмюнд. Проживала у бараках і на собі відчула ту тугу, за рідною домівкою і описала все це, у своїй творчості...

Дуже влучно підмітив Василь Юрійович Левицький, завідувач музею М.Підгірянки про те, що за 82 роки свого земного життя, Марійка Підгірянка власного дому не мала, і змінила тринадцять місць проживання. Фактично її домом було Прикарпаття, Закарпаття, Львівщина....

Сьогодні ми насолоджувались красою українського слова і вишуканими поетичними рядками, якими нас потішили дівчата; "Українка","Ліс", " О мати Божа, о райський цвіте", "Смерічка","В чужому пір"ю". Присутні читали уривки з "Мати -страдниця, "На чужині" які пронизують душу.

На згадку про Білі Ослави присутні отримали магнітики, з визначними місцями села. Світлана Михайлівна отримала подарунок, за те що змогла без підготовки розказати вірш М. Підгірянки на пам"ять.

"ЄДНАЙМО ДУШІ СЛОВОМ КОБЗАРЯ".

"Подаруй бібліотеці книгу".

 

Книга з давніх-давен є скарбницею духовного багатства, яка поєднує минуле, сучасне і майбутнє. Людина перестає мислити, коли перестає читати. А пам’ятки людської думки накопичуються саме в бібліотеці.

Книга була, є і завжди буде найкращим подарунком бібліотеці. За кожною обкладинкою живе цілий світ, кожна сторінка – знайомства, зустрічі, переживання. Подарована бібліотеці книга – це радість не лише одній людині, адже вона може стати улюбленою для багатьох шанувальників паперових видань. Бо книги в бібліотеці – це книги-мандрівниці, які мандрують від одного читача до іншого. Мабуть, саме ці думки спонукають тих, кого прочитана книга надихає на бажання подарувати її бібліотеці.

У кожного книголюба вдома є книги, які вже прочитані, і ці книги можуть принести радість ще багатьом пошановувачам читання, тож запрошуємо Вас поділитись ними з іншими людьми, які захоплюються читанням та чекають на новинки. Кожен книжковий дар важливий для нас, адже він дає можливість продовжити життя книгам, які будуть знову і знову радувати користувачів!

Сьогодні наша бібліотека поповнилась 30 -ма книгами. Щиро вдячні нашій постійній читачці і дарувальниці Ганні Іванівні Мочкодан,яка неодноразово радувала нас подарованими книгами із власної бібліотеки. Запрошуємо всіх хто має вдома прочитані книги дарувати до бібліотеки.

"Ні, я хочу крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись"....

У день української жінки ми ще відзначаємо 25 лютого день народження Лесі Українки. Щороку в цю дату ми згадуємо талановиту поетесу, чий внесок в українську літературу неможливо оцінити. На її творах виросло не одне покоління українців, а її вірші настільки актуальні, ніби написані сьогодні.
У творчій спадщині Лесі Українки - патріотична та любовна лірика, драми, поеми, збірки українського фольклору, публіцистичні твори. Леся не тільки писала власні твори, але й займалася колекціонуванням і збереженням творів народної творчості.Попри це, Леся Українка досконало вивчила з десяток мов, серед яких були французька (французькою володіла краще, ніж російською), німецька, англійська, італійська, польська, болгарська, а також латина і грецька. В Єгипті почала вчити іспанську. Перекладала Байрона, Шекспіра, Гоголя, Міцкевича, Гейне, Гюго, Гомера. У 19 років написала для сестер підручник «Стародавня історія східних народів».Все її життя було боротьбою: з хворобою, із суспільними догмами, за право бути українкою, мати власну думку, жити своїм розумом, не бути ні від кого залежною. Іван Франко назвав Лесю Українку «єдиним мужчиною в нашому письменстві».
Останні роки прожила в Єгипті та різних містах Грузії, куди переводили по службі її чоловіка, Климента Квітку. Померла 1 серпня 1913 року в грузинському селищі Сурамі – виснажені хворобою, у неї відмовили нирки. Похована у Києві на Байковому кладовищі біля батька та брата Михайла.

 Більш повно і докладно ознайомитись з творчістю Лесі Українки можна у Білоославській сільській бібліотеці, де оформлено книжкову виставку.