У 1875 році закінчив Дрогобицьку гімназію.
Восени 1875 р. став студентом філософського факультету Львівського університету.
Перші літературні твори — вірш «Народна пісня» (1874) і повість «Петрії і Довбущуки» (1875) були надруковані в студентському часописі «Друг».
Активна громадсько-політична й видавнича діяльність та листування з Михайлом Драгомановим спричинили арешт письменника за звинуваченням у належності до таємного соціалістичного товариства.
У 1880 р. вдруге заарештовують, обвинувачуючи в підбурюванні селян проти влади.
У 1881 р. став співвидавцем часопису «Світ», після закриття (1882) якого працював у редакції часопису «Зоря» й газеті «Діло».
В травні 1886 р. взяв з Ольгою Хоружинською шлюб у Павлівській церкві Колегії Павла Галагана.
У 1888 р. деякий час працював у часописі «Правда».
Зв’язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника.
У 1890 р. за підтримки М. Драгоманова стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії.
З 1908 р. стан здоров’я значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя.
Помер 28 травня 1916 р. у Львові.
Збірки:
- «В поті чола» (1890)
- «Зів’яле листя» (1896)
- «Мій Ізмарагд» (1897)
- «Галицькі образки» (1897)
- «Смерть Каїна» (1889)
- «Іван Вишенський» (1900)
- «Із днів журби» (1900)
- «Semper tiro» (1906)
- «Давнє і нове» (1911)
Твори:
- поема «Мойсей» (1905)
- повість «Boa constrictor» (1878)
- соціальний роман «Борислав сміється» (1882)
- історичну повість «Захар Беркут» (1882)
- дитячий твір «Лис Микита» (1890)
- роман «Для домашнього вогнища» (1892)
- соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893)
- дитячий твір «Абу-Касимові капці» (1895)
- роман «Основи суспільности» (1895)
- роман «Перехресні стежки» (1899–1900 рр.)
- та інші.
