В Україні здавна сформувалися різні форми громадського дозвілля молоді. Найпоширенішими серед них були вечорниці. Після свят Катерини, Андрія або Миколи в українців починалися вечорниці. Незаміжні дівчата кожного вечора сходилися до хати переважно самотньої вдови і приносили з собою прядки, днища та веретена. Пізніше до них приєднувались і парубки. У кожному кутку села, а то й на кожній вулиці були свої вечорниці. У будні дівчата на вечорницях не просто розважались, а пряли, вишивали, шили сорочки, вишивали рушники собі на придане. Уявіть, як радісно й весело йшла робота у гурті своїх однолітків – із піснями і сміхом, під оповіді різних бувальщин та небилиць. З приходом хлопців будь-яка робота ставала майже неможливою. Тут якраз і починалися справжні веселощі. Хлопці починали жартувати, залицятися до дівчат, розказувати різні небелиці, співати веселих пісень, танцювати – одним словом, заважати дівчатам працювати. Потроху про роботу забувалось і молодь веселилась аж до «перших півнів». Інколи засиджувались і довше – повертались додому з «третіми півнями». Тоді вечорниці ставали вже досвітками… 21 грудня у Білоославській школі ми відтворили справжні "Ославські вечорниці". Відтворили справжні традиційні гуляння української молоді які зараз на жаль можна побачити тільки на фестивалях при музеях чи школах. Під керівництвом Боднарук Наталії, Ямпольської Марії, Чуревич Оксани, Лейбюк Світлани, Боднарук Марії працівників від Надвірнянського – РЦДТНПВМ та зав. Бібліотекою Гринюк Надії (всі господиня, сусідоньки, кумоньки). Діти – гуртківці із 6-Б, 8 – А, 8 –Б класів. Музичний супровід гурту «Орли» із с. Чорний Потік, баян – Міщенко Володимир, цимбали – Стефурак Микола, сопілка – Остап»юк Микола, бубен - Антонюк Микола, хлопці із 8, 9 класів. Наспівались, колядували, трішки погадали, відтворили багато гумористичних і саркастичних сценок. Ми розширили знання учнів про календарно-обрядові свята України; відтворили обряд проведення вечорниць і показали його красу; прищепили інтерес до історії, культури, традицій і звичаїв українського народу; старались привити шанобливе ставлення до історичного минулого.
