Писанкарство. Яйце у різних народів світу асоціюється із початком життя, зародком Всесвіту. Наші предки вбачали у цьому неабиякий сенс. У давні часи кожна українська жінка вміла робити писанки.
Навесні, коли все живе відроджується, українка сідала “оновлювати світ”. Для ритуалу вона готувала непочату воду, непочатий вогонь, нові горщики, нові полотняні серветки, бджолиний віск, свічку, натуральні фарби, розламану надвоє кісточку-вилку з півнячих грудок. Вогонь добував господар дому, а до інших предметів ніхто, окрім господині, не мав права торкатися.
З плином часу ритуал дещо спростився – вода тепер використовується кип’ячена, а для розпису використовують писачок. Окрім цього, традиція залишилася незмінною. Перші знахідки розписаної шкарлупи на теренах України датуються IV століттям до нашої ери.
Писанки зі всієї Україні відрізняються різноманіттям візерунків та кольорів. Найскладнішим вважається розпис з Гуцульщини. У нашому регіоні візерунки є дуже деталізовані, а лінії – дуже тонкі.
На Київщині, Тернопільщині, Закарпатті навпаки, малюнок є крупним та займає більшість простору писанки.
Найчастіше українці використовують символ зірки, хреста та сонця. Кожен з них має своє значення. Наприклад, зірка символізує любов, хрест – символ Всесвіту, чотирьох стихій, частин світу, а сонце – це Бог, світло.
Існує чотири види розписаних яєць ‒ крапанка, дряпанка, крашанка та писанка. У Білоославській сільській бібліотеці проведено майстер клас; крапанки , крашанки та писанки. Пані Оля щорічно проводить такі майстер класи у своїй бібліотеці. А цього року доля змусила провести у нашій. Культура писанкарства вражає своє самобутністю. У народі кажуть: “Світ існує доти, поки живе писанка“. Тож давайте продовжувати тисячолітні традиції наших предків і не забувати, наскільки багатою є українська культура.
