У нашому селі вже стало традицією в другу неділю березня приходити на поклін до Тараса. Збиратись біля його пам'ятника, щоб піднести щиру молитву за його безсмертну душу, вшанувати його пам'ять. Щоб ще і ще причаститися, припасти серцем до джерела вічноактуального, вічно бентежного, бунтівного, вічно правдивого і геніального Шевченкового слова. Під березневою прохолодою, проникливо і щиро звучали мудрі слова наших священників. Ніжний спів церковного хору переплелися з віночком віршів школярів. Ми віримо в майбутнє нашої країни, як наш пророк. Боротися, бути гідними, не ставати на коліна, будувати своє незалежне життя закликає нас Великий Кобзар.
Немає коментарів:
Дописати коментар