«Я тебе кохаю...». Різні віки, різні мови... все різне.
Єдине — кохання. Кохання — вогонь і лід, поезія і проза, о, як пісня, без кінця
та краю, що лине над безкрайніми степами: як біг струмка, як грім і блискавиця,
як зірка, що вражає сміливця красою й простотою водночас. Кохання — все, що
було, буде. Воно зігріває вас у свята й будні. Найкращими словами, що
причаїлись у найпотаємніших глибинах сердець, передають закохані одне одному
свої почуття, розповідають про радість і щастя, про тугу та біль. Саме кохання,
любов — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми
завжди зверталися художники, скульптори, філософи, композитори, письменники. В день святого Валентина ми з
одинадцятикласниками поринули в світ української та світової літератури.
Занурились у шедеври такі як «Руслан та Людмилла», «Ромео та Джульєта», «Лісова
пісня», «Маруся Чурай», «Катерина», «Наймичка» тощо. І ми зрозуміли що кохання
буває різним, багатогранним, незрозумілим, неконтрольованим і у кожного своїм.
Немає коментарів:
Дописати коментар