Він був сином мужика і став володарем у царстві духу.
Він був кріпаком і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком
і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
Десять літ він томився під вагою російської солдатської
муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. Доля
переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити
золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду… Доля не
пошкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового
джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по
смерті – невмирущу славу і все розквітаючу радість, яку в мільйонів людських
сердець все наново збуджуватимуть його твори.
Щорічно, вже
стало традицією в односельчан. Приходити «На поклін до Тараса». У неділю о. Василь Ужитчак, відправив молебень біля пам»ятника кобзареві. Під керівництвом церковних
хористів звучали «Думи мої», «Гімн» та ін.
Немає коментарів:
Дописати коментар